Готуються до ефіру програми у контексті проекту «Пишемо історію»

Версія для друку
Шановні друзі!  Найближчим часом у контексті проекту «Пишемо історію» готуються до ефіру наступні програми:
  1.  Український «острів» Крим. «Коли історія невблаганно застає нас зненацька, а це стається раніше чи пізніше – власний неприємний досвід силою змушує нас знову замислитися про людську історію і людську долю» (Дж. А. Тойнбі). Україна втратила Крим, а Крим втратив, попри усі проблеми свого автономного статусу, не лише Україну, але і можливості цивілізаційного поступу. За недолугі «ігри розуму» політиків, як завжди сповна заплатила унікальна кримська земля, перетворена на військовий полігон, прості люди і молоде покоління позбавлене освітньої перспективи. Відбулося своєрідне суспільне «дежавю», повернення у зовсім не віртуальне радянське тоталітарне минуле з усіма політичними, економічними, соціокультурними та ментальними наслідками. Стосовно освітньої системи, то після анексії Криму Російською Федерацією школярі півострова та їхні батьки опинилися на роздоріжжі – або продовжувати навчання за законом окупантів, або їхати на материкову Україну. Див.: Журба М. А. Кримське шкільництво у контексті етнополітики більшовицького режиму в 20 – 30-х рр. XX ст: концептуально-історіографічний дискурс// Вісник аграрної історії. 2015 р. –  №10. – С. 97-110.
  2. «На темному боці місяця». Інтернаціональні іммігрантські комуни в Україні (20-30 рр. XX ст.)». Капіталізм вільної конкуренції як і доба трансконтинентальних монополій не були благодійними акціями. І хоча комуністична доктрина зародилася у старій добрій Європі, практика соціалістичного експерименту лягла на Російську імперію з її національними домініонами, одним із яких була Україна. Волею історичних колізій владу у Росії у 1917 р. захопила міжнародна терористична організація відома як партія більшовиків. Їх спроба створити тоталітарне суспільство із безтоварною економікою закінчилася гуманітарною катастрофою. І тоді більшовицький очільник Ульянов-Ленін звернувся до зарубіжного робітництва із закликом допомогти «Батьківщині усіх трудящих». Дехто із так званих інтернаціоналістів наслідуючи апостолів Ісуса Христа примірив на себе роль апостолів новоявленої комуністичної місії, забувши про сумну їх долю. Скоро життя нагадало їм про це. Пройшовши через більшовицьке чистилище, замість комуністичного раю вони потрапили до сталінського пекла. І тоді живий позаздрив мертвим…