МОНУМЕНТ У ТОРУНІ

Версія для друку
 
«Крок примирення» на тлі минулорічних президентських домовленостей ?  Ще один монумент пам’яті  жертв Волинської трагедії скоро з’явиться у Польщі. Про це анонсував торік впливовий у польському політикумі директор католицького «Радіо Марія», отець Тадеуш Ридзик. Проте, «невдалим кроком» назвали  ймовірну появу цього монументу експерти з українсько-польських відносин. Особливо, вважають, що  суттєво це вплине на  й так  нині напружений діалог офіційних Варшави і Києва в пошуках компромісів спільного бачення історичного минулого.   
 
У Польші представили наприкінці 2017 року майже завершений новий пам’ятник Волинської трагедії. Планують розмістити цей 15-метровий монумент у Національному парку пам'яті в Торуні. Пам'ятник готовий і очікує на остаточну обробку в ливарному цеху в Глівіцах. 
 
Композиційно монумент зображає стилізованого орла, а у середині  закомпонований хрест із дитиною нібито нанизаною на вила. Окремі елементи огорожі пам'ятника стилізовані під полум'я вогню, а із нього стирчать начебто насаджені на палі голови жертв трагедії. 
 
На самому ж монументі  розміщені написами назви тих населених пунктів Волині, де загинули поляки, а також зазначено роки 1942 - 1947.
 
Як зазначається в матеріалі інформаційного агентства Zaxid.net «У Торуні планують встановити новий пам’ятник трагедії на Волині», фотографії проекту показали експертам з польсько-українських відносин. 
 
«Таких пам'ятників не повинно бути. Я не вбачаю у цьому символічному відображенні поваги до жертв Волинської трагедії. І справа тут не в тому, що нам не треба сміло і відверто говорити про ці події. Ми просто не можемо оперувати негативними і ненависними культурними символами», - зазначила директорка програми «Відкрита Європа» Фонду Стефана Баторія Катажина Печинська-Наленч, ознайомившись зі знімками проекту монумента. 
 
«В такому «символічному» і жорстокому представлені жертв трагедії, я не бачу жодної шани для них. І тут не йдеться про те, що не варто відкрито і чесно говорити про волинський злочин. Просто не можна використовувати жорстокі, сповнені ненависті культурні символи», –додала вона. На її думку таким пам’ятникам взагалі не місце в громадському просторі, бо вони можуть викликати виключно негативні емоції. 
 
Експерт Центру Східноєвропейських студій Варшавського університету Адам Бальцер  звернув увагу на певний «історичний маневр» із датуванням на монументі.  «Зверніть увагу на ці дати – 1942-1947. Відомо, що найбільшого апогею злочини УПА щодо поляків на Волині сягнули у 1943-1944 рр. Якщо ж ми беремо 1947 р., то тут можна ставити питання, чи це не спроба знівелювати операцію «Вісла», яка відповідає всім критеріям злочину проти людства», – зазначив він.
 
Мистецьку вартість пам’ятника коротко оцінив експерт Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей Шептицький: «Це просто жахливий пам’ятник». На його думку, однак, набагато важливішим за естетику пам’ятника є те, яку реакцію він викличе в Україні.
 
«Ми вимагаємо від українців відновити ексгумації на території України, зокрема, польських жертв на Волині. У зв’язку з цим виникає запитання, чи цей пам’ятник покращить ситуацію. Я припускаю, що ні. Так склалося, що у міжнародних відносинах будь-яка дія викликає реакцію», – зазначив Анджей Шептицький.
 
Між тим, як зазначило видання Zaxid.net, журналісти якого звертались по офіційні  коментарі, у Посольстві України в Польщі відмовилися коментувати ситуацію довкола пам’ятника. Подібно відреагувало «Об’єднання українців в Польщі», представники якого підкреслили, що те, як виглядає цей пам’ятник, справа виключно польської сторони. 
 
Звичайно, жодних сумнівів, що поява в Торуні у такій «композиції» цього монументу спричинить не лише черговий сплеск негативної реакції та напруження.  Слід очікувати, що на відміну від компромісних формулювань з цього приводу з боку представників поміркованого  вітчизняного політикуму, налаштовані «яскраво патріотично» політичні і громадські кола точно видаватимуть занадто «яскраві реакції». І це,  уже безумовно позначитися на доволі ускладнених взаєминах України та Польщі.
 
Але примітно, що інформація в польських ЗМІ про відкриття цього монументу з’явилась майже під шпальтами про нещодавній минулорічний візит Президента Польщі Анджея Дуди до України.
 
Символічним також стало й те, що  візит Анджея Дуди і був саме  пов'язаний з відвідинами меморіалу. Президенти  Польщі та України спільно схились над меморіалом жертв тоталітаризму, розташованого на місці колишнього полігону НКВС під Харковом, де у 1940 році було вбито декілька тисяч полонених польських офіцерів. І те, що президенти спільно стали на коліна перед могилами загиблих поляків, не залишилося непоміченим у польських ЗМІ також. 
 
«Ми б хотіли, щоб історія не впливала на те, що відбувається сьогодні, і те, що відбуватиметься у майбутньому», - зазначив серед іншого Президент Анджей Дуда в Харкові.  Крім цього,  він закликав до поміркованості: «Ми повинні старатися підходити до цього спокійно, прямувати до правди, але таким чином, щоб через цю правду намагатися будувати міст дружби між нашими народами, а не для того, щоб ятрити рани і нищити багато з тих місць, які вдалося відбудувати».
 
«Політиків закликаю, щоб вони були помірковані у своїх виступах і висловах, щоб вони не діяли емоційно, бо це складні справи – багато осіб і досі несуть ці рани», - зауважив тоді у виступі в Харкові Президент Республіки Польща.
 
Тож, як бачимо, тут самі собою постають питання. І, якщо відповіді на такі з них: чи сприятимуть зміцненню партнерських та добросусідських стосунків  новий  монумент у Торуні, або нещодавно ухвалений Сенатом Польщі закон про Інститут національної пам'яті Польщі, у якому передбачено кримінальну відповідальність за заперечення так званих "злочинів українських націоналістів", звичайно, є очевидними. То пошук відповідей на інші,  й особливо на тлі минулорічних президентським домовленостей, неодмінно потребуватимуть, як мінімум, політичної волі. Але цікаво також і те, чим же є історична польська  політика сьогодні. Що це? Навіщо? Кому вигідно?