Словацька мова

Версія для друку
Словацька мова

Зміст:

  1. Про словацьку мову

  2. Історична довідка

  3. Відео та  аудіо курси, уроки

  4. Джерела, література та корисні посилання

  5. Цікаві факти про Словаччину

  6. Фото

1. Про словацьку мову

До якої мовної групи належить словацька мова?

Індоєвропейська група - найбільша мовна сім'я в світі. До неї належать такі великі групи мов, як романські мови (французька, італійська, іспанська, португальська, румунська, і т.д), германські мови (англійська, німецька, шведська, норвезька і датська), балтійські, слов'янські мови (російська, білоруська , українська), південнослов*янскі (болгарська, македонська, сербська, хорватська та словенська) і західнослов*янські мови (польська, лужцко-сербська, чеська та словацька).

До словацької найближча мова - чеська, тому чехи і словаки можуть без проблем розуміти один одного.Словацькою розмовляють не тільки в Словаччині, де вона є офіційною мовою, а й в інших регіонах, де живуть словацькі емігранти (США, Угорщина, колишня Югославія, Польща, Румунія, Канада, ...)

Трохи про саму мову

Словацька мова (словац. slovenčina) — слов’янська мова, належить до групи західних слов’янських мов. Поширена у Словаччині, а також у Чехії (350 000 / 183 749), Угорщині (110 000 / 17 693), Румунії (18 000 / 17 199), Україні (17 000 / 6 397), Польщі (47 000 / 2 000), Канаді (100 000 / 50 860) та США (1 200 000 / 821 325). Всього кількість осіб словацького походження за кордоном 2001 оцінюється словацькими вченими у 2 016 000.

Офіційна мова Словаччини.

В сучасній словацькій мові виділяють три групи діалектів: західно-словацькі діалекти поширені на терені Братиславського, Трнавського, Нітранського та частини Тренчинського краю; середньо-словацькі діалекти охоплюють Жилінський край та Банськобистрицький край; східно-словацькі діалекти поширені на території Кошицького та Пряшівського країв.

Пам’ятки власне словацької писемності відносяться до XV—XVI століть, але словацькі риси зустрічаються й раніше у пам’ятках, написаних чеською, латинською та німецькою мовою. До XVIII століття на території Словаччини як літературна мова вживалася чеська. Засновником літературної словацької мови на ґрунті середньо-словацького діалекту є просвітитель, депутат Угорського парламенту Людовіт Штур. Писемність на базі латинської графіки.

Словацька мова належить до мов флективних. Це означає, що майже всі слова можуть змінювати свою форму і таким чином утворюють зв'язку між собою або пояснюють різні граматичні явища (час, число, рід, відмінок, і т.д.). Для таких зміни найчастіше використовуються префікси, суфікси і Інфікси.

Префікси

ísť - odísť (йти - іти)
robím - nerobím (роблю - не роблю)
užívať - ​​zneužívať (використовувати - зловживати)
nastúpiť - vystúpiť (увійти - вийти (напр. з автобуса))

Суфікси

spal - spala - spalo (спав - спала - спало)
starý dom - v starom dome (старий будинок - в старому будинку)
moje knihy - v mojich knihách

Інфікси

okná - mnoho okien (вікна - багато вікон)
čašníčky - päť čašníčok (офіціантка - п'ять офіціанток)
chodili sme - chodievali sme (ми ходили - ми мали звичай ходити)

Така система зміни слів не дуже проста, проте існують досить суворі правила для її вживання. Крім того,для тих, хто говорить надаються великі можливості для вираження своїх думок.
Отож, вивчайте словацьку!!!

 Правила читання у словацькій мові

Словацька мова користується латинськими літерами і більшість букв читається так, як пишеться.
a [a] b [б] c [ц] č [ч] d [д] dz [дз] dž [дж] e [е] f [ф] g [г] h [г-х] ch [х] i [і] j [й] k [к] l [л] m [м] n [н] o [о] ô [уо] p [п] r [р] s [с] š [ш] t [ т] u [у] v [в] w [в] x [кс] y [іи] z [з] ž [ж].

Букви з гачками:
á [a:] ď [дь] é [е:] í [і:] ň [нь] ĺ [л:] ó [про:] ŕ [р:] ť [ть] ú [у:] ý [іи :]

Букви á, é, í, ó, ú, ý, ĺ, ŕ - це букви з «длжнем» (dĺžeň). Ці літери дають звуки довгі, тому вимовляються як би під наголосом.

Ще один знак над словацькими буквами: - так званий mäkčeň [ме: кчень]. Цей знак активно вживається з приголосними.

Крім букв č [ч] š [ш] ž [ж] його можна зустріти з літерами d, l, n, t. Тоді ці букви читаються м'яко ď [дь] ň [нь] ť [ть] ľ [ль].

Запам'ятайте, що «длжен» подовжує звуки, а мекчень пом'якшує літери.

ä - ця літера дуже схожа на наше е. Мовою лінгвістики - «широке е». І дійсно, ширше відкриваємо рот і говоримо е.

h - вимовляється як українська г (те, що називається Гека).

ô - це так званий вокань (vokáň). Нічого страшного в цій букві немає, це всього лише два наших звуки - у і о разом. Спочатку складаємо губи трубочкою, і говоримо у, потім швиденько приєднуємо о. Виходить - уо. Проговорите кілька разів, зливаючи ці звуки.

y - це середній звук між і і и (словаки, між іншим, не вміють вимовляти наше українське и :)
Якщо Ви будете вимовляти його як и, то однозначно будете зрозумілі.
Давайте подивимося на прикладах слів те, що ми тільки що розібрали.

Приклади для правильної вимови
A a autobus, ahoj!  - автобус, привіт!
Á á áno, sám, láska  - так, сам, любов
Ä ä mäso, smäd, päť - м'ясо, спрага, п'ять

B b báseň, robiť, babka - вірш, робити, бабуся

C c cena, vec, cesta - ціна, річ, шлях
Č č čítať, čistý, čakať - читати, чистий, чекати

D d dom, voda, dub - будинок, вода, дуб
Ď ď ďakovať, ďalej, deti - дякувати, далі, діти
Dz dz medza, nevädza - межа, волошка
Dž dž džús, džem, džbán - сік, джем, глечик

E e ešte, epocha, sedem - ще, епоха, сім
É é tréner, galéria, krém - тренер, галерея, крем

F f fakulta, farba, filozofia - факультет, колір, філософія
G g garáž, gazda, pedagóg - гараж, господар, педагог
H h hovoriť, hrozno, noha - говорити, виноград, нога
Ch ch chyba, chuť, chlap - помилка, смак, хлопець

I i izba, istota, ináč - кімната, впевненість, до речі
Í í ísť, číslo, nosím - йти, номер, ношу
J j jahoda, jablko, jar - полуниця, яблуко, весна
K k kľúč, ruka, kameň - ключ, рука, камінь

L l lavica, lákať, lampa - лавка, подобатися, лампа
Ĺ ĺ hĺbka, stĺp, dĺžka - глибина, стовп, довжина
Ľ ľ ľavica, ľad, ľakať - ліва рука, лід, лякати

M m dom, mama, milovať - будинок, мама, любити
N n nálada, nos, naozaj - настрій, ніс, дійсно
Ň ň deň, šatňa, neter - день, гардероб, племінниця

O o okno, mesto, oslava - вікно, місто, святкування
Ó ó filológ, metóda, telefón - філолог, метод, телефон
Ô ô kôš, nôž, vôňa - корзина, ніж, запах

P p pomoc, prekážka, premávka - допомога, перешкода, рух
Q q quasimodo, Quebeс - квазімодо, Квебек

R r rok, more, rekonštrukcia - рік, море, реконструкція
Ŕ ŕ mŕtvy, vŕšok, vŕba - мертвий, пагорб, верба

S s sen, stretnutie, streda - мрія, зустріч, середа
Š š šál, študent, štipendium - шаль, студент, стипендія

T t tam, tvár, trpezlivosť - там, особа, терпіння
Ť ť teľa, šťuka, ťava - теля, щука, верблюд

U u učiteľ, umenie, učebnica  - учитель, мистецтво, підручник
Ú ú úsmev, účet, úcta - посмішка, рахунок, повага

V v vedec, voda, vášeň - вчений, вода, пристрасть
W w whisky, western - віскі, вестерн

X x text, exil - текст, вигнання

Y y syn, ryža - син, рис
Ý ý výhoda, vývin, pýtať - вигода, розвиток, питати

Z z zima, známka, zápas - зима, оцінка, матч
Ž ž ruža, žena, želanie - троянда, жінка, бажання

2. ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Для словацького історика Любомира Ліптака, народження словацької нації датується 1797 роком, коли світ побачила книга Dissertatio philologico – critica de litteris Slavorum, яку написав Антон Бернолако. Це перша книга, що присвячена словацькій мові. Словацьке вчене товариство, яке було засновано у Трнаві у 1792 році, активно підтримувало цю ініціативу. Товариство не лише систематизувало словацьку мову, але й ідентифікувало словаків як самостійну та автономну націю.

У Словакії представники національної ідеї не були пов'язані з аристократією, вони були з простого народу. Ці люди зустрічали та інтегрували демократичні принципи більш легко та вільно, але саме ці люди й були основною перешкодою у розвитку та становленні як словацької мови, так і словацької культури, скільки словацьке суспільство тог часу було досить різношаровим й сильний розкол між католиками та протестантами послабив цей рух.

Це розшарування приховувало справжню мету, для якої у Словакії використовували мову: чеську мову використовували протестанти та віршотворці; священик та лінгвіст Ян Кооллар та словак Антон Бернолак й католики - усі вони спиралися на діалект західної Словакії.

Ліптак: "Прийнята словацька мова, заснована Антоном Бернолаком, стала рівноцінна визнанню самобутності словаків у родині слов'янських народів".

У протестантів відданість чеській мові можна пояснити, окрім усього іншого, сентиментальними причинами, оскільки протестантські священики дуже сильно були прив'язані до так званої бібліктини (biblictina), варіанту чеської мови, яка використовувалася під час літургій; для них ця мова символізувала тісний зв'язок з Чехією та чехословацьку концепцію захисту від мадярів. Цю мову також використовувала Церква, яку переслідували гоніння більше трьох століть, у цьому випадку мова стала характерною ознакою меншості.

Для Колара чехи та словаки були однією нацією у рамках слов'янської сім'ї. Й для багатьох чехів, наприклад Йосефа Добровського (Josef Dobrovský), "батька" чеського національного відродження, словаки були частиною чеської нації.

У багатьох прихильників словацького розвитку можна було прослідкувати тенденції до "чехословацького" об'єднання. Колар сам перейявся ідеями Герлера та був зачарований словацьким народом, разом з П.Й. Шафариком (Pavol Jozef Šafárik), "апостолом словацької незалежності" - як про нього казав Антуан Маре - й провідником лінгвістичної та літературної єдності чехів та словаків, схилявся до так званого компромісу - створити літературну "чехословацьку мову", виходячи з принципів чеської та словацької мов, але ця ідея була неприйнятна для двох сторін.

У 1830 році словаки змушені були подивитися в очі національному підйому угорців, угорська мова почала самостверджуватися, що стало своєрідною реакцією на спроби угорської германізації в адміністративному, юридичному та релігійному плані.

Ліцей Братислави був осередком культурного життя протестантів, саме у цих стінах зародився реактивний рух у відповідь на мадьяризацію. Починаючи з 1803 року тут пропонували вивчення чехословацької мови та літератури, а самі студенти ліцею у 1829 році заснували Чехословацьке товариство. Саме зародження національного відродження набирало оберти: тепер у ньому приймали участь не лише такі словаки як Коллар, або ще три важливі фігури словацької політики сорокових років дев'ятнадцятого століття: Міхаіл Мірослав Годжа (Michal Miloslav Hodža), Йозеф Мілослав Губан (Jozef Miloslav Hurban) та Людовіт Вячеслав Штюр (Ludovít Štúr), - також у русі прйимали участь чехи, як наприклад Франтішек Палацкій (František Palacký). Штюр - це один з ключових персонажів сучасної історії Словакії: філософ, історик, лінгвіст, письменник, публіцист, педагог, дипломат, але перш за все, як про нього казав Любомир Ліптак, "політичний розум". Його ідеологічний арсенал також відображав його епоху й там віднайшли своє відображення погляди Руссо та Гегеля. Його інтерпретація гегельянського історичного розвитку привела його до висновків, що у славістиці лежить історичне майбутнє.

У 1842 Штюр та його друзі звернулися з проханням до Меттерніха, вимагаючи від нього захисту від мадьяризації, але все це виявилося марним. Він також розумів, що словацька єдність має брати свій початок з лінгвістичної єдності. Для формування літературної мови обрали центрально словацький діалект. Штюр та його друзі взялися за роботу, товариство Татрін, Словенські народні новини та альманах Нітра стали основними векторами у цій новій мові.

Для Штюра ця лінгвістична битка перетворилася у битву політичну, адже тепер словаки мали свого роду трибуну, що дозволяла їм само висловитися. Створювати словацьку мову стало набагато легше через відсутність престижної історії, брак міського населення та слабкості еліти з дворянських та буржуазних родин.

Людовіт Штюр або початок політичної програми

Людовіт Штюр об'єднався зі своїми друзями у Сент-Ніколас у Ліптов, де він проголосив та оголосив 11 травня 1848 року найвизначніший текст словацької епохи: "Вимоги словацької нації". Цей текст, де виголошують чотири основні вимоги, можна вважати першою глобальною політичною програмою. Словаки вимагали повного національного визнання на фоні мадьяризації. Угорці негативно відреагували на те, що вони вважали провокацією та випустили наказ про арешт Штюра, Гурбана та Годжа, що втекли у Чехію. Незважаючи на залякування з боку угорців, рух продовжувався й 19 травня у Мияві Комітет оголосив про відокремлення Словакії - від Угорщини - й вступив у відкриту боротьбу проти збройних сил Угорщини.

Представники національної Ради у березні 1849 року звернулися до молодого Франсуа-Жозефа з проханням сформувати автономні словацькі землі, де б діяли відповідні інстанції й які б підпорядковувалися безпосередньо Відню. Але це клопотання так і залишилося на папері.

В кінці кінців, коли угорські революціонери у липні 1849 року дійшли до погодження важливих прав національних меншин , царськи сили практично виснажилися.

Починаючи з 1849 року словаки змушені були підкоритися тому самому режиму диктатури, що й Угорщина. Й лише після 1859 року певна форма конституціоналізму відкрила двері до нової ери. Стали підійматися голоси, аби вимагати автономії Словаччини: Штефан Марко Дакснер (Štefan Marko Daxner) відмовлявся, у своїй брошурі під назвою Голос Словаччини, та звертався до представників словацької політики з тезисом про політичну єдність угорців та закликав їх до визнання словацької єдності; у відповідь 6 та 7 липня оголосили Меморандум словацької нації, в основі якого лежало політичне та територіальне визнання словацького народу.

Перші інститутитути, протестантські словацькі ліцей було відкрито у Ревуці у 1862 році, у Мартині у 1867 році, та у Клаштор під Жниєвом у 1869. Але визначним елементом стало товариство Матика словацька, яку у 1863 році відзначало тисячоліття з дня прибуття Кирила та Мефодія у Велику Моравію. Це товариство своїми патріотичними, культурологічними та науковими діями, своїми публікаціями стало провідником у словацькому питанні. На жаль ці культурні надбання не супроводжувалися політичними успіхами.

Розрізняють дві основні течії: одні боролися за автономію та згрупувалися навколо видавництва Pešt’budínské vedomosti, яке пізніше стали називати Národni Noviny, вони сформували Національну словацьку партію, що виступала за русифікацію; інші ж виступали за об'єднання з Будапештом.

Прихильники меморандуму у своїй більшості були словаки, переломним моментом став 1874-1875 рік.

Створення словацької мови стало вирішальним елементом у формуванні словацької нації замість австро-угорської імперії, саме з моменту заснування Чехословацької республіки у 1919 році словацька мова почала розвиватися та ствердилася як самостійна. Остаточно ситуація вирішилася 1 січня 1993 року, з розпадом Чехословацької республіки на дві незалежні країни, коли словацька мова та словацька нація виділилися на фоні інших націй та єдностей. Але один з результатів розпаду Чехословакії був досить неочікуваним: навіть якщо чеська мова та словацька мова розглядалися як дві різні мови, то між націями розвинуте неймовірне взаємне розумння, яке по мірі розвитку чеської мови та словацької мови має тенденцію зникати. Цілком ймовірно, що через декілька десятиріч новому поколінню чехів та словаків буде дуже важко спілкуватися між собою.

Використання словацької мови у Словаччині у вищому ступені є політичним питанням.

Словацька мова є невід'ємним елементом формування словацької нації. Адже словацька мова довгий час розглядалася як інструмент політичної боротьби угорською монархією та установленням словацької ідентичності на фоні чеського сусіда, тому мовне питання до сьогоднішнього дня дуже актуальне у Словаччині.

3. ВІДЕО ТА  АУДІО КУРСИ, УРОКИ

Відео мовний курс 

Аудіо мовний курс:

4. ДЖЕРЕЛА, ЛІТЕРАТУРА ТА КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

 

 

5. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО СЛОВАЧЧИНУ

Словаччина - одна з наймолодших держав Європи. Майже три чверті століття вона була частиною Чехословаччини,

а до цього більше тисячі років входила до складу Угорської держави. Тож, ось підбірка цікавих фактів про Словакію:

  1. Офіційна назва країни - «Словацька Республіка» ( «Slovenska Republika»).
  2. У Словаччині офіційно прийнята словацька мова. Однак тут говорять і угорською, румунською, російською, чеською та німецькою мовами.  Словацька і чеська мови взаємно зрозумілі людям, які звикли до вимови однієї з цих мов, а особливо тим, хто жив на території колишньої Чехословаччини (розкіл країни стався в 1993 році).
  3. 1-го січня 1993 року Словаччина отримала незалежність від Чехословаччини. У той же самий день країна заснувала свою власну конституцію.
  4. Словак Стефан Баничі ( Tefan Bani ; 1870-1941 рр) винайшов перший парашут і запатентував його в 1913 році.
  5. Столиця Словаччини - місто Братислава (Bratislava), яка є найбільшим містом країни.Столиця Словаччини - Братислава
  6. На словацькому гербі є три гори, що символізують Матру, Татру і ФАТРА. Матра насправді знаходиться в Угорщині.Словацький граф Моріц Беньовський у свій час був королем Мадагаскару. Поки це не набридло французам і вони не послали на Мадагаскар військову експедицію.
  7. Братислава розташована так близько до Відня, що туди не ходять міжміські поїзди типу ICE,а звичайні приміські електрички «Візлі». Аж до 1945 року з Відня до Братислави ходив звичайний трамвай.
  8. Нітра - центр однойменного князівства - був старим слов'янським укріпленим поселенням.Міські пам'ятки: Замковий комплекс, монастир, Францисканська церква, Палац (+1779), Колона (1739) і Бібліотека Абатства, розміщена в Старій Семінарії XVIII століття.
  9. Братислава, це єдина в світі столиця держави, що межує одразу з двома державами. Це - Угорщина і Австрія.
  10. Бойніцкий замок - один з найкрасивіших і величних замків Словаччини. Дивлячись на нього, навіть не віриться, що це справжній замок, аж надто він «казковий».Бойніцкий замок - один з найкрасивіших і величних замків Словаччини.
  11. Словаки стверджують, (і у них є купа доказів), що в Кремніці (місто в Словаччині), знаходиться географічний центр Європи.
  12. Сама ж Словаччина, входила до складу держав, якими правили представники династій Габсбургів і Баторі. А давним-давно, по Словаччині проходив кордон Римської імперії (північний)
  13. Голосна зустрічається в словацькому тільки в іноземних словах.
  14. Число носіїв словацької мови перевищує 6 мільйонів.
  15. В епоху Великої Моравії слов'яни з 863 року використовували свою власну абетку, яка називалася глаголицею.
  16. Словацька республіка стала членом Європейського Союзу 1 травня 2004 року.
  17. Найвища точка Словацької республіки - гора Герлаховский Щит в Високих Татрах (2 655 м над рівнем моря).
  18. Словаччина після Австрії є другою країною Центральної Європи з найбільшими лісовими ресурсами? Майже 40% території країни покриті лісовими масивами, тоді як ця величина в Австрії всього на 6% більше
  19. Чи знаєте ви, що самим «результативним» маніяком в історії був не чоловік?Сумний рекорд належить графині Єлизаветі Баторі зі Словаччини, племінниці того самого Стефана Баторія.
  20. У словацькій мові існує безліч слів без єдиного приголосного. З таких слів можна складати цілі речення. Наприклад, «Крт здрг скрз трн, зпрв зглт грст ЗРН» - «Крот втік через терен, спочатку проковтнув жменю зерн».
  21. Найвідоміша словацька порода собак - Словацька чувач - такий собі собачий символ Словаччини. Порода ця - дуже стара, саме цих собак використовували татранського пастухи для охорони стад овець. У 1965 році ця порода була визнана міжнародною організацією кінології FCI.
  22. Квасоля, горох, сочевиця грають дуже важливу роль в словацькій кухні, та й готувати вони її вміють добре: каші, юшки, закуски і десерти.
  23. «Бринза» є традиційним Словацьким блюдом з овечого сиру. В межах всього Євросоюзу він проводиться тільки в Словаччині і поширюється під брендом «Slovensk bryndza ». Він виготовляється з непастеризованого овечого молока з центральної, північної і західної Словаччини.
  24. Словацьке пиво - це популярний національний напій. У Словаччині 14 великих пивоварних заводів. Найстаріший словацький пивовар - це пивовар в місті вігни, закладений аж в 15 столітті. Він виробляє солідне, гарне пиво «Штайгер» і менш популярні сорти «Хелл», «Кахельманн», «Сітнян». Іноді завод організовує екскурсії.
  25. Порося (словацькою «свиня», «Праса») тварина в Словаччині настільки ж культова, як і в Україні і мало який справній словак може жити без «Оравської сланіни» (копченого сала). Забіячкі (тобто забій свиней) починаються тільки в холодну пору.
  26. Один з найбільш популярних видів спорту Словаччини - хокей. Золота медаль чемпіонату світу в Гетеборзі, Швеція в 2002, велика кількість словацьких гравців, що грають за кращі хокейні команди світу - все це доводить, що Словаччина є країною справжніх професіоналів. Ви можете дізнатися набагато більше про історію та сучасність цього виду спорту в Словаччині, відвідавши «Зал хокейний слави» в Братиславі
  27. У 1946 році село Селменці була розділена між СРСР і Чехословаччиною, причому кордон пройшов прямо по одній з вулиць. Сьогодні частини села знаходяться в Словаччині та Україні.
  28.  Слов'яни заселили територію Словаччини в 5 столітті н.е., під час Великого переселення народів.

6. ФОТО